Крім генетичних, є ще ряд захворювань зі спадковою схильністю. Тобто особливості генів створюють умови, за яких різні несприятливі фактори можуть дати старт хвороби. Такі патології називають многофакторними, і вони дуже поширені. До них відносяться:

• ожиріння;
• цукровий діабет;
• остеопороз;
• атопічний дерматит;
• мочекам’яна хвороба;
• артеріальна гіпертензія;
• мігрень;
• язвений коліт;
• атеросклероз;
• варикозна хвороба.

За допомогою генетичного тесту можна заздалегідь дізнатися про свої особливості, щоб вчасно внести корективи у своє життя і не допустити проблем. Молекулярно-генетичне дослідження показане пацієнтам за певних клінічних симптомів, обтяженому анамнезі, з підозрою на спадкові форми ендокринних захворювань, а також з метою проведення диференціальної діагностики.

«Обтяжена спадковість з ендокринопатій (цукровий діабет, захворювання щитовидної залози, надниркових залоз) є фактором ризику. Однак це зовсім не означає, що захворювання розвинеться у майбутньому. Знаючи особливості своєї спадковості, людина може вчасно вжити заходів щодо модифікації способу життя, змінити режим харчування, фізичної активності, що допоможе або максимально відстрочити маніфестацію захворювання, або уникнути його.

Генетичні тести застосовуються як з оцінки ризиків розвитку хвороби, так постановки діагнозу. Наприклад, молекулярно-генетичне дослідження використовується для виявлення моногенних форм цукрового діабету, захворювань щитовидної залози, у тому числі при підозрілих вузлових утвореннях, з метою виключення злоякісності вузлів, при діагностиці вродженої дисфункції кори надниркових залоз, вродженого гіпотиреозу, гіпогонадотропного гіпогонадотропного -кальцієвого обміну, спадкових липодистрофій, при синдромах множинних ендокринних неоплазій та ін.